ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
є головною науково-дослідною установою у Карпатському регіоні з вирішення актуальних питань теорії і практики галузей землеробства, рослинництва, кормовиробництва, тваринництва, наукового вирішення проблем механізації, електрифікації, автоматизації сільськогосподарського виробництва, впровадження у виробництво досягнень науки, техніки, вітчизняного та зарубіжного досвіду сільськогосподарським установам, підприємствам, кооперативам, фермерам, та наукового забезпечення розробки і реалізації зональних та регіональних програм інноваційного розвитку АПК.
ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ
Місія інституту ‒ це розвиток наукового потенціалу Карпатського регіону і підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі землеробства, рослинництва, тваринництва, біології та біохімії, підтримка та посилення іміджу Західного міжрегіонального наукового центру НААН та науково-освітньої діяльності України на глобальному ринку освітніх послуг, технологій і наукових досліджень.
Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України
Послуги та пропозиції:
• рекомендації щодо складу травосумішок для створення та відновлення продуктивності сінокісних та пасовищних травостоїв;
• рекомендації щодо заготівлі сіна, сінажу, силосу з однорічних і багаторічних трав;
• рекомендації щодо створення сінокісних і пасовищних травостоїв для різних видів сільськогосподарських тварин.
Розвиток кормовиробництва, як науки на Заході України започатковано ще 1911 р. організацією Дублянської торфоболотної станції та 1914 р. – Сарненської дослідної станції з освоєння боліт. Наукове луківництво набуло найбільшого розвитку з 1951 р. із створенням Інституту агробіології, а з 1956 р. – НДІ землеробства і тваринництва Західних районів УРСР.
Школу лучного кормовиробництва очолив доктор с.-г. наук, професор, заслужений діяч науки, член-кореспондент Академії наук України Козій Г. В., який виховав таких учених-дослідників: Горба В. Д., Павлика З. П., Бегея С. В., Мацьківа О. І., Борець С. О., Добрянського В. С., Хомик М. В.

Рудавська Наталія Миколаївна
Завідувач відділу технологій у рослинництві, кандидат сільськогосподарських наук, старший дослідник
Моб. тел. +38-098-551-83-67
Е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Сендецький Володимир Миколайович - доктор сільськогосподарських наук, головний науковий співробітник;
Тимчишин Оксана Федорівна - кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник;
Ткаченко Любов Юріївна - кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник;
Беген Любов Любомирівна - науковий співробітник;
Ільчук Юрій Романович - науковий співробітник;
Тимків Марія Юріївна - молодший науковий співробітник;
Дідух Любов Теодозіївна - технік;
Дякун Ольга Василівна - технік.
Працівники відділу на постійній основі проводять спостереження за станом сільськогосподарських культур та надають інформацію в НААН про стан зернових колосових культур і метеорологічну ситуацію кожної середи та її коригування при зміні ситуації кожного понеділка впродовж року, а також згідно з проєктом доручення голови Львівської ОДА щодо постійного моніторингу стану посівів сільськогосподарських культур і надання рекомендацій Департаменту АПР з технологій вирощування сільськогосподарських культур з внесенням коректив залежно від змін метеоумов – кожної п’ятниці.
Відділ технологій у рослинництві, а в різні періоди – відділ рослинництва, лабораторія зернових, зернових і зернобобових культур, технології вирощування зернових культур і льону, технології сільськогосподарських культур, створена у 1951 р. (тоді Інститут агробіології, філіал АН УРСР).
Науково-дослідна робота за період 1951‒2015 рр. була спрямована на вивчення ефективності різних елементів агротехніки як окремо, так і в комплексі та на їх основі розроблення технологій вирощування сільськогосподарських культур з метою підвищення їх врожайності та якості продукції. Основними напрямами фундаментальних та прикладних досліджень були і залишаються: