ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
є головною науково-дослідною установою у Карпатському регіоні з вирішення актуальних питань теорії і практики галузей землеробства, рослинництва, кормовиробництва, тваринництва, наукового вирішення проблем механізації, електрифікації, автоматизації сільськогосподарського виробництва, впровадження у виробництво досягнень науки, техніки, вітчизняного та зарубіжного досвіду сільськогосподарським установам, підприємствам, кооперативам, фермерам, та наукового забезпечення розробки і реалізації зональних та регіональних програм інноваційного розвитку АПК.
ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ
Місія інституту ‒ це розвиток наукового потенціалу Карпатського регіону і підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі землеробства, рослинництва, тваринництва, біології та біохімії, підтримка та посилення іміджу Західного міжрегіонального наукового центру НААН та науково-освітньої діяльності України на глобальному ринку освітніх послуг, технологій і наукових досліджень.
Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України
Пройшли значні опади, їх сума за цей період становила 20,5 мм ‒ 146 % декадної норми.
12.03 повністю зійшов сніговий покрив. Ґрунт сильно зволожений, у понижених місцях рельєфу на полях з озиминою відзначено застій води.
Озимі культури продовжують перебувати у вимушеному зимовому спокої. Дата відновлення вегетації приблизно збігається з датою переходу середньодобової температури повітря через +5 °С і відростанням нової тканини рослин на 1 см. ЧВВВ (час весняного відновлення вегетації) є визначальним для майбутнього врожаю. Високий урожай сформують рослини, які є в кущінні й мають вторинну кореневу систему. Пізній строк відновлення вегетації несе ризики для рослин дуже пізніх строків сівби, які зараз є у фазі сходів – двох листків. Стратегія росту й розвитку цих посівів буде спрямована на виживання. Рослини навіть за оптимального рівня мінерального живлення не утворять вузла кущіння й вторинної кореневої системи. Вони формуватимуть лише одне стебло та невеликий колос. Підживлення таких посівів істотно не поліпшить їх стану.
Після відновлення весняної вегетації пшениці озимої азотні добрива рекомендовано вносити в три строки:
‒ перше підживлення – ранньовесняне (регенеративне);
‒ друге підживлення – продуктивне;
‒ третє підживлення – якісне.
Критерієм для визначення дози азотних добрив при першому підживленні є кількість рослин на одиниці площі і їх розвиток, а ефективний строк у наших умовах – період активного росту протягом 10‒15 діб після відновлення вегетації, коефіцієнт використання поживних речовин у цей час найбільший і сприяє відновленню та кращому розвитку надземної поверхні і кореневої системи.
Перше підживлення слаборозвинених посівів, так зване регенераційне, можна проводити і по мерзло-талому ґрунті за переходу температури через 0 °С, коли у нічний час температура набуває мінусових значень, а вдень ‒ плюсових, тоді верхній шар його перезволожений і добрива швидко розчиняються та поглинаються ґрунтом.
За недостатнього внесення фосфорно-калійних добрив з осені весняне підживлення рослин азотними добривами є малоефективним. Можна використовувати азотно-фосфорно-калійне добриво (2,0‒2,5 ц/га) або суміш фосфорно-калійних добрив з аміачною селітрою (по 1 ц/га кожного).
Підживлення озимих зернових після відновлення вегетації слід розпочати із слабше розвинених посівів (початок кущіння, 3‒4 листки), але з нормальною густотою рослин, не менше 350‒400 шт./м2, для поліпшення їх розвитку. Доза добрив залежно від сорту, рівня родючості ґрунту, агротехніки та інших умов може бути N45-60 (1,3‒1,8 ц/га аміачної селітри, не більше 2 ц/га).
Завершувати його доцільно на площах з кращим розвитком рослин (3‒5 і більше пагонів) і густотою (450‒500 шт./м2), оскільки це сприяє формуванню більш продуктивних пагонів. Доза добрив ‒ N30-45 (0,9‒1,3 ц/га аміачної селітри, до 1,5 ц/га). Під жито та ячмінь озимі у першому підживленні достатньо внести N34 (1 ц/га аміачної селітри). Застосовувати високі дози при першому весняному підживленні недоцільно, тому що більший ефект забезпечує роздрібне внесення азотних добрив у найбільш відповідальні етапи формування елементів продуктивності колосу та якості зерна.
За умов пізнього відновлення вегетації (після 1 квітня) проводять перше азотне підживлення на всіх площах пшениці озимої незалежно від стану розвитку рослин.
Матеріали підготували:
Антін Михайлович Шувар, старший науковий співробітник відділу технологій у рослинництві, кандидат с.-г. наук;
Любов Любомирівна Беген, науковий співробітник відділу технологій у рослинництві.