ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
є головною науково-дослідною установою у Карпатському регіоні з вирішення актуальних питань теорії і практики галузей землеробства, рослинництва, кормовиробництва, тваринництва, наукового вирішення проблем механізації, електрифікації, автоматизації сільськогосподарського виробництва, впровадження у виробництво досягнень науки, техніки, вітчизняного та зарубіжного досвіду сільськогосподарським установам, підприємствам, кооперативам, фермерам, та наукового забезпечення розробки і реалізації зональних та регіональних програм інноваційного розвитку АПК.
ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ
Місія інституту ‒ це розвиток наукового потенціалу Карпатського регіону і підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі землеробства, рослинництва, тваринництва, біології та біохімії, підтримка та посилення іміджу Західного міжрегіонального наукового центру НААН та науково-освітньої діяльності України на глобальному ринку освітніх послуг, технологій і наукових досліджень.
Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України
Озимі зернові культури з 5.01 перебувають у вимушеному зимовому спокої, повторно пройшовши ІІ фазу загартування, яка відбувається за зміни температур від плюсових до -2…-5 °С і продовжується вже в замерзлих рослинах. Для проходження цієї фази достатньо декілька діб.
За цей період температури на глибині залягання вузла кущіння були вищими за критичні (-12…-20 °С залежно від культури). Але ці значення приблизні, бо їх розрахунок залежить від середньої мінімальної температури на глибині вузла кущіння за певний період (від дати переходу її через 0 °С до дати визначення критичної температури).
Значні низькі температури, особливо нічні, продовжують утримуватися. Це може бути певним ризиком для рослин озимих. До цього слід додати невисокий сніговий покрив. Однак до загибелі озимини можуть призвести довготривалі сильні морози. Пошкодження й загибель озимих посівів від вимерзання відбувається в тих випадках, коли протягом трьох декад сніговий покрив не досягає оптимальної висоти за певних температурних умов (наприклад, за температури повітря -10 °С висота снігу має становити не менше 7 см, -15 °С ‒ 14 см, -20 °С ‒ 20 см).
Нестійкі погодні умови, такі як почергові зміни температур з мінусових на плюсові й навпаки, сходження та утворення снігового покриву, локальне залягання льодової кірки, знижують зимостійкість, зокрема морозостійкість озимини. Тому контроль за її перезимівлею має залишатися на порядку денному.
Матеріали підготували:
Наталія Миколаївна Рудавська, завідувач відділу технологій у рослинництві, кандидат с.-г. наук;
Любов Любомирівна Беген, науковий співробітник відділу технологій у рослинництві.