ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
є головною науково-дослідною установою у Карпатському регіоні з вирішення актуальних питань теорії і практики галузей землеробства, рослинництва, кормовиробництва, тваринництва, наукового вирішення проблем механізації, електрифікації, автоматизації сільськогосподарського виробництва, впровадження у виробництво досягнень науки, техніки, вітчизняного та зарубіжного досвіду сільськогосподарським установам, підприємствам, кооперативам, фермерам, та наукового забезпечення розробки і реалізації зональних та регіональних програм інноваційного розвитку АПК.
ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ
Місія інституту ‒ це розвиток наукового потенціалу Карпатського регіону і підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі землеробства, рослинництва, тваринництва, біології та біохімії, підтримка та посилення іміджу Західного міжрегіонального наукового центру НААН та науково-освітньої діяльності України на глобальному ринку освітніх послуг, технологій і наукових досліджень.
Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України
Опади в вигляді дощу та снігу випали в кількості 13,0 мм.
З 16.12 розпочалося танення снігового покриву, який утримувався з 3.12; 19.12 він повністю зійшов, а 20.12 знову утворився – на полях з озимими зерновими його висота становила 0…2 см. На 21.12 мінімальна температура на поверхні снігу дорівнювала -11,0 °С, на глибині вузла кущіння ‒ -4,8 °С; ґрунт промерз на глибину 6…9 см. На полях з посівами озимини локально у „блюдцях” спостерігаємо притерту льодову кірку товщиною до 1 см.
У цілому ІІ декада грудня виявилася теплою (-0,1 °С за норми -2,3 °С) та з випаданням значної кількості опадів (39,1 мм ‒ 244 % норми).
Рослини озимих культур і надалі перебувають у вимушеному зимовому спокої. Нестабільні й мінливі погодні умови створюють певні виклики у перезимівлі озимих. Основними ризиками в наших умовах можуть бути зокрема перепади температур. Їх підвищення до плюсових значень веде до відлиг. Якщо вони тривають більше ніж 5 діб поспіль, то зумовлюють порушення зимового спокою, що призводить до зниження морозостійкості рослин.
Наразі спостерігаємо значне зниження температур за невисокого, місцями відсутнього, снігового покриву. Мінімальні температури, які утримуються на глибині вузла кущіння, не становлять загрози для озимих, бо вони набагато вищі за критичну (-14…16 °С). Навіть за відсутності снігу поверхневий шар ґрунту виконує деяку роль утеплення для вузлів кущіння. Наприклад, на глибині 1,0…1,5 см температура на 2…3 °С вища, ніж на поверхні, на глибині 2,5…3,0 см різниця досягає 3,5…8,5 °С. Пошкодження й загибель озимих посівів від вимерзання відбувається в тих випадках, коли протягом трьох декад сніговий покрив не досягає оптимальної висоти за певних температурних умов: за снігового покриву 5 см середньодекадна температура має бути не нижчою за -8,0 °С.
Іншим негативним фактором перезимівлі є притерта льодова кірка, яка утворюється внаслідок різкого коливання температур, коли після відлиги знову наступають морози, що і спостерігаємо зараз. Шкідливість притертої льодової кірки визначається її товщиною й тривалістю. Небезпечною для посівів є та, яка залягає товщиною понад 10 мм впродовж трьох декад і більше. Тому контроль за станом озимини має бути на порядку денному впродовж усієї перезимівлі. Слід звернути особливу увагу на посіви надто пізніх строків сівби, які ввійшли в зиму без розвинутого вузла кущіння, слабо вкоріненими, бо вони, вичерпавши запаси насінин, не встигли до кінця осінньої вегетації накопичити достатню кількість поживних речовин, що знижує їх морозостійкість.
Матеріали підготували:
Наталія Миколаївна Рудавська, завідувач відділу технологій у рослинництві, кандидат с.-г. наук;
Любов Любомирівна Беген, науковий співробітник відділу технологій у рослинництві.