ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
Структура
Про відділ
Витоки лабораторії землеробства починаються з 1951 р. як наукового підрозділу “рільництво” такою на перших етапах була її назва в Інституті агробіології – філіал Академії наук УРСР. В 1956 р. установу перейменували на науково-дослідний інститут землеробства і тваринництва Західних районів УРСР. В 1958 р. назву “рільництво” замінили на “лабораторія землеробства”. Її експерементальна база знаходилась в с. Пікуловичі Новояричівського району Львівської області. В 1952–1963 рр. лабораторію очолював кандидат сільськогосподарських наук Лапчук В. Г.
Послуги відділу
Послуги і пропозиції:
Рекомендації:
- щодо запровадження науково-обґрунтованих сівозмін;
- з ефективних технологій основного обробітку ґрунту;
- із застосування мінеральних, органічних, органо-мінеральних добрив та удобрювальних препаратів нового покоління;
- щодо застосування соломи і сидеральних культур;
- з регулювання забур’яненості посівів сільськогосподарських культур;
- зниження ерозійних процесів на схилових землях;
- ведення землеробства на осушуваних землях.
Проведення аналітичних досліджень показників родючості ґрунту.
Керівник
Бугрин Любомир Мирославович
Завідувач відділу кормовиробництва, кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник
Моб.тел. +38-097-336-42-74
Е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Колектив
Відділ кормовиробництва:
Послуги та пропозиції
Послуги та пропозиції:
• рекомендації щодо складу травосумішок для створення та відновлення продуктивності сінокісних та пасовищних травостоїв;
• рекомендації щодо заготівлі сіна, сінажу, силосу з однорічних і багаторічних трав;
• рекомендації щодо створення сінокісних і пасовищних травостоїв для різних видів сільськогосподарських тварин.
Про відділ
Розвиток кормовиробництва, як науки на Заході України започатковано ще 1911 р. організацією Дублянської торфоболотної станції та 1914 р. – Сарненської дослідної станції з освоєння боліт. Наукове луківництво набуло найбільшого розвитку з 1951 р. із створенням Інституту агробіології, а з 1956 р. – НДІ землеробства і тваринництва Західних районів УРСР.
Школу лучного кормовиробництва очолив доктор с.-г. наук, професор, заслужений діяч науки, член-кореспондент Академії наук України Козій Г. В., який виховав таких учених-дослідників: Горба В. Д., Павлика З. П., Бегея С. В., Мацьківа О. І., Борець С. О., Добрянського В. С., Хомик М. В.
Сектор селекції і насінництва кормового буряку
Керівник
Про сектор
Послуги та пропозиції
Лабораторія селекції зернових та кормових культур
Керівник
Про лабораторію
Послуги і пропозиції
Контакти
Про відділ
У 1956 р. у новоствореному НДІ землеробства і тваринництва західних районів УРСР утворено відділ генетики, селекції і насінництва сільськогосподарських культур, який очолив Малуша К. В. З 1970 до 1986 р. відділ селекції і насінництва сільськогосподарських культур очолював кандидат сільськогосподарських наук Замостний М. І.. З 1986 до 1988 р. роботою відділу керував доктор сільськогосподарських наук Влох В. Г. У 1988 р. відділ було реформовано в лабораторію селекції сільськогосподарських культур, яку з 1988 до 2000 р. очолював кандидат свльськогосподарських наук Копчик З. М.. У 80–х роках науково–дослідну роботу проводили у таких напрямах: селекція ячменю озимого на зелену масу на основі хімічного мутагенезу (Павлишин М. М., Заяць О. М.), ячменю ярого із дослідженням поліморфізму гордеїнів методом електрофорезу (Копчик З. М., Вронська О. Т.), вівса (Єфременков М. Н., Ільчук Л. А., Погорецький А. В.), жовтого кормового люпину (Михайлець В. І.), вики озимої волохатої (Замостний М. І., Галан М. С.), льону-довгунцю (Слушняк С. Г.), селекція бобових та злакових трав: конюшини лучної (Хом’як М. І.), конюшини повзучої (Якуц О. М.), тимофіївки лучної (Волянська Я. В.), грястиці збірної (Ружило Б. П.), райграсу пасовищного (Мацьків О. І.), райграсу однорічного ( Царик З. О.), селекція кормового буряку (Борисюк В. С.).