logoISGKR

 

        Інститут сільського господарства Карпатського регіону

             Національної академії аграрних наук України     

               Новини-RSS                                                                                                                                                    Офіційний веб-сайт 

Про відділ

 Витоки лабораторії землеробства починаються з 1951 р. як наукового підрозділу “рільництво” такою на перших етапах була її назва в Інституті агробіології – філіал Академії наук УРСР. В 1956 р. установу перейменували на науково-дослідний інститут землеробства і тваринництва Західних районів УРСР. В 1958 р. назву “рільництво” замінили на “лабораторія землеробства”. Її експерементальна база знаходилась в с. Пікуловичі Новояричівського району Львівської області. В 1952–1963 рр. лабораторію очолював кандидат сільськогосподарських наук Лапчук В. Г.

 

Кожен часовий період розвитку лабораторії характеризувався актуальними дослідженнями особливої ваги та значення.

В зв’язку з розвитком колективних господарств на той час перед землеробською наукою постала проблема розробки й дослідження науковопрактичних питань побудови сівозмін. Закладались 8-ми та 10-ти пільні сівозміни, особливістю яких, був висів зернових культур після бобових та включення низки кормових культур, таких як кукурудза на силос, кормовий люпин на зелений корм, вико-вівсяна сумішка. Вводились у сівозміну і просапні культури: картопля, цукровий буряк. Передбачалось дослідження впливу чергування культур, систем удобрення на продуктивність сівозмін та родючість ґрунту. Паралельно з сівозмінами проходило системне комплексне вивчення основних обробітків ґрунту.

Вченими лабораторії здійснювались поглиблені агрохімічні та мікробіологічні дослідження ґрунту та проводився їх науковий аналіз. Зокрема, за впливом на продуктивність сільськогосподарських культур: вивчались рівні врожайності та якісні характеристики продукції. В цей період в лабораторії працювали кандидати сільськогосподарських наук Бачевський С. О., Загороднюк В. М., Кулько К. Ф., Радьо О. І., згодом Дука Л. В., Гутиря С. Т.

В 1964 р. лабораторію очолив доктор сільськогосподарських наук Дука В. І., людина з широким досвідом наукової та практичної діяльності, який більше 5-ти років працював радником з питань сільського господарства при посольстві в Західній Німеччині у м. Бонн. Всебічне вивчення наукових питань побудови сівозмін, запровадження різних способів обробітку ґрунту та систем удобрення були втілені у стаціонарних дослідах лабораторії в умовах Західного Лісостепу.

В цей час наукові землеробські дослідження спрямовувались на розробку та вивчення сівозмін з насиченням проміжними, післяжнивними та кормовими культурами. Таку спрямованість сівозмін в значній мірі зумовив інтенсивний розвиток тваринництва. Під керівництвом професора Дуки В. І. також були розроблені науково-теоретичні основи поглиблення орного шару та наукові підходи до формування протиерозійної стійкості ґрунтів в умовах західних областей України.

Інтенсифікація сільського господарства в 60–70-х роках минулого століття давала змогу широко використовувати хімічні заходи боротьби з бур’янами. Механічний обробіток перестав бути універсальним заходом боротьби з ними. Відбулись зміни в технологічних підходах до формування систем основного обробітку в сівозмінах. Проходило скорочення їх кількості та глибини, заміна полицевих операцій на безполицеві.

Науковці лабораторії напрацьовували теоретичні знання, стосовно оптимізації фізичного, агрохімічного, мікробіологічного стану ґрунтів, досліджували особливості дії добрив під впливом прийомів і систем обробітку ґрунту за умов різного чергування культур в сівозмінах.

В цей час в лабораторії працювали кандидати сільськогосподарських наук: Лапчук Г. В., Галатович Є. М., Фурман П. М., Ковтун П. В., Давидів Й. С., Кулько К. Ф., Гутиря С. Т., Дука Л. В.. В 70-х роках лабораторія поповнилась аспірантами та здобувачами: Шикітка В. Л., Єрмолаєва В. М., Габриєль А. Й., Дубицька А. О. Сформувався великий науковий колектив, збалансований за віковим і фаховим складом, який спеціалізувався головним чином на дослідженнях проблем землеробства, агрохімії, мікробіології, біохімії рослин, фітопатології.

З 1973 р. лабораторією керував кандидат сільськогосподарських наук Галатович Є. М.

В зв’язку з тим, що науковий метод вимагає комплексності досліджень, врахування взаємодії всіх факторів, вченими лабораторії приділялась значна увага розробці цілісної теорії наукових підходів (побудови сівозмін, чергування культур, застосовування систем удобрення та обробітку ґрунту) залежно від біологічних особливостей та потреб рослин у відповідності до рівня розвитку сільськогосподарської науки і все зростаючих потреб практики. Разом з вивченням науково-практичних питань інтенсивних сівозмін, були проведені пошукові дослідження з вивчення сумісності колосових культур в сівозмінах з різним (100, 75 та 50 %) насиченням зерновими. Аналіз аллелопатичних, фітопатологічних та агрохімічних процесів в ґрунті та рослинах дало відповіді на ряд нагальних проблем землеробства. Одночасно було встановлено, що на фоні помірного застосування гербіцидів після окремих попередників оранку можливо замінити безполицевими обробітками.

Польові досліди супроводжувались лабораторно-польовими дослідженнями. В цей період кандидатський ступінь здобули Єрмолаєва В. М., Шикітка В. Л.

В зв’язку з переходом Галатовича Є. М. на посаду директора Передкарпатської дослідної станції у 1982 р., завідувачем лабораторії землеробства призначили кандидата с.-г. наук, колишнього вченого секретаря інституту Левицького Р. М., якою він керував до 1991 р.

В надрах традиційного інтенсивного землеробства зароджувались ідеї пошуку альтернативних шляхів зменшення та послаблення тиску антропогенних чинників на ґрунт, шляхом екологізації та біологізації всіх ланок рільництва. Наукові співробітники лабораторії напрацьовували теоретичний матеріал для формування досліджень з цієї проблеми. В 1984 р. була розроблена та представлена програма по сівозмінах (науковий керівник Галатович Є. М.). Суть зводилась до вивчення та розробки сівозмін з високим насиченням як просапними, так і зерновими культурами з метою забезпечення максимального виходу продукції та підвищення родючості ґрунтів. Слід зазначити, що ці дослідження продовжувались до 1999 р. і в період зародження ринкових відносин (початок 1991–1992 рр.) цілком відповідали запитам виробництва, оскільки розроблялись спеціалізовані короткоротаційні 5-ти пільні сівозміни, що було важливим і залишається актуальним в даний час, особливо для середньо-товарного виробництва.

В цей період лабораторія поповнилась двома кандидатами наук: Габриєль А. Й. і Дубицькою А. О.

В 1988 р. до лабораторії землеробства було приєднано лабораторію освоєння осушених земель, якою керував доктор сільськогосподарських наук  Томашівський З. М. (1971–1988 рр.). Колектив науковців під його керівництвом на підставі багаторічних досліджень, проведених на меліорованих землях, розробив енергоощадні технології обробітку ґрунту, системи сівозмін, удобрення, наукові основи вапнування кислих ґрунтів Західних областей України. За час перебування Томашівського З. М. на посаді завідувача лабораторії освоєння осушених земель з цього напряму в інституті захистили кандидатські дисертації Пристайко В. М., Царик З. О. Незважаючи на перехід на роботу в сільськогосподарський інститут на посаду завідувача кафедри землеробства, доктор Томашівський З. М. продовжує співпрацю з науковим підрозділом через керівництво аспірантами. Під його орудою в 1994 р. захистила кандидатську дисертацію Качмар О. Й., а в 2006 р. ‒ Іванюк В. Я. 

 Привітання доктора сільськогосподарських наук, професора Томашівського З. М. з 80-річчям, (зліва на право) Вавринович О. В., Томашівський З. М., Качмар О. Й., Оліфір Ю. М., м. Дубляни, 2013 р.

В лабораторії землеробства поглибились дослідження з питань підвищення родючості ґрунтів, ефективності вапнування та удобрення сільськогосподарських культур в сівозмінах та комплексного поєднання агротехнічних та хімічних методів боротьби з бур’янами як на староорних, так і на осушених землях Західного регіону.

У 1992 р. лабораторію очолив доктор сільськогосподарських наук, професор  Волощук М. Д.

Розвиток нових господарсько-організаційних структур на початку 90-х років в сфері сільськогосподарського виробництва, зокрема селянських фермерських господарств викликало необхідність адаптації наукових досліджень до нових вимог і потреб товаровиробників, насамперед запровадження інноваційних підходів до формування сівозмін як організаційної моделі функціонування будь-якої системи землеробства. В дослідженнях продовжено вивчення 5-ти пільних сівозмін та їх впливу на родючість ґрунту, фітосанітарний стан та  продуктивність сільськогосподарських культур.

В комплексних довготривалих стаціонарних дослідах вивчались ґрунтоохоронні та ресурсоощадні технології обробітку ґрунту в сівозмінах різної спеціалізації та екологічно безпечні системи удобрення, що дало змогу запропонувати виробництву високоефективні системи традиційного та меліоративного землеробства. 

Розпочались поглиблені дослідження систем схилового землеробства, вивчались питання підвищення протиерозійної стійкості ґрунтів, зниження процесів ерозійної деградації земель. Продовжувалось вивчення технологій вапнування й внесення на їх фоні органо-мінеральних добрив на родючість та біопродуктивність домінуючих в регіоні осушених ґрунтів, а також агротехнічних та хімічних методів боротьби з бур’янами.

В цей період аспірантуру закінчили Магоцька Л. В., Щерба М. М, які згодом успішно почали працювати в лабораторії як наукові співробітники. Захистив кандидатську дисертацію Ковалишин С. Й., який на даний час є деканом механічного факультету Львівського національного аграрного університету.

В 2000 р. лабораторію землеробства очолила кандидат сільськогосподарських наук Качмар О. Й. Наукові дослідження проходили в напрямку розробки високопродуктивних екологічно безпечних природоохоронних систем землеробства, сформованих з врахуванням зональних ґрунтово-кліматичних та рельєфних особливостей: раціональної структури посівних площ, різноротаційних, науково обґрунтованих, різного рівня інтенсивності сівозмін, ґрунтоохоронних систем основного обробітку ґрунту, застосування збалансованих систем удобрення та захисту культур у сівозмінах.

В 2002 р. внаслідок реорганізації та укрупнення лабораторій до лабораторії землеробства була приєднана лабораторія агрохімії – один з базових фундаментальних підрозділів інституту.

Внаслідок об’єднання лабораторій землеробства і агрохімії утворився потужний науковий підрозділ, базова структурна одиниця інституту – лабораторія землеробства і відтворення родючості ґрунтів, яку очолила кандидат сільськогосподарських наук Качмар О. Й.. В колективі налічувалось 8 кандидатів наук: Сорочинський В. В., Бульо В. С., Габриєль А. Й., Шикітка В. Л., Дубицька А. О., Петрунів В. М., Петрунів І. І.

Розширився спектр досліджень. Науково-дослідна робота лабораторії сконцентрувалась над розробкою теоретичних і технологічних основ ефективного використання староорних, осушених та еродованих земель, заходів підвищення їх родючості і продуктивності з урахуванням енергозбереження і охорони навколишнього середовища в умовах розвитку ринкових відносин на селі.

У 2011–2015 рр. лабораторія проводила дослідження в шести довготривалих стаціонарних дослідах, з яких чотири закладені в умовах Західного Лісостепу, а два в Передкарпатті. Дослідження ведуться по ПНД “Землеробство”, “Родючість, охорона і раціональне використання ґрунтів”, “Сталий розвиток меліорації земель та водокористування”. 

Тематика досліджень лабораторії: екологічно безпечні природоохоронні системи землеробства (богарного, меліоративного, схилового), які забезпечують високу продуктивність сільськогосподарських культур та збереження й відтворення родючості ґрунтів.

 Працівники лабораторії верхній ряд з ліва на право: Іванюк В. Я., Вишневський Й. Я., Балущак Л. М., Оліфір Ю. М., Тимчишин І. М.;  нижній ряд: Вавринович О. В., Габриєль А. Й., Качмар О. Й. 

На цей час в лабораторії працювали кандидати сільськогосподарських наук:  Качмар О. Й., Габриєль А. Й., Дубицька А. О., Оліфір Ю. М., Вавринович О. В., Іванюк В. Я., Дубицький О. Л., наукові співробітники: Щерба М. М., Магоцька Л. В., провідні фахівці Рілінг І. М., Соханчак М. М., фахівці Ващишин О. П., техніки Таравська О. В., Балущак Л. М.

  Колектив лабораторії напередодні конференції у складі: Качмар О. Й., Рілінг І. М., Балущак Л. М., Вавринович О. В., Дубицької А. О., Габриєль А. Й., Магоцької Л. В., Щерби М. М., Оліфіра Ю. М.

За період 2001–2014 рр. захистили дисертації аспіранти та здобувачі: Костюк М. М., Іванюк В. Я., Оліфір Ю. М., Тимчишин І. М.,   Дубицький О. Л., Вавринович О. В. В аспірантурі навчаються Гавришко О. С. (спеціальність агроґрунтознавство), Мельник Р. (спеціальність – загальне землеробство).

 

Проведення агрохімічних аналізів ґрунту кандидатами сільськогосподарських наук  (зліва на право) Тимчишин І. М., Вавринович О. В., Оліфір Ю. М. 

В 2015 р. лабораторію землеробства і відтворення родючості ґрунтів перейменували у відділ. В 2017 р. на базі відділу землеробства і відтворення родючості ґрунтів було створено сектори агрохімії й протиерозійного землеробства.  

На даний час в ньому працюють доктор с.-г. наук, професор Томашівський З. М., кандидати наук – Дубицька А.О., Вавринович О. В., Дубицький О. Л., науковий співробітник Щерба М. М., фахівець Таравська О. В., технік Балущак Л. М., аспірант Мельник Р.

 Основні напрями наукової діяльності відділу.

В 2011–2015 рр. основними напрямами досліджень лабораторії були:

фундаментальні дослідження:

наукові основи управління біопродуктивним потенціалом сірих лісових ґрунтів різноглибинними способами обробітку ґрунту;

• науково-методологічні основи екологічно безпечної регуляції стійкості агроценозів щодо шкідливої дії бур’янів;

• науково-обґрунтовані засади корекції родючості сірих лісових ґрунтів на основі використання альтернативних біологізованих систем удобрення; 

• концептуальні засади підвищення родючості та біопродуктивності ясно-сірих лісових поверхнево оглеєних ґрунтів Лісостепу Західного.

прикладні дослідження:

• екологічно безпечні і ресурсоощадні системи відтворення родючості кислих поверхнево оглеєних ґрунтів Західного Лісостепу і Передкарпаття України;

• науково обґрунтувати сівозміни з короткою ротацією, які забезпечують підвищення продуктивності сільськогосподарських культур і родючості ґрунтів у Західному Лісостепу;

• агротехнічні заходи відновлення родючості, охорони та ефективного використання еродованих земель в умовах Західного регіону України;

• технології вирощування зернових і кормових культур, що забезпечують відтворення родючості осушуваних ґрунтів Західного регіону.

Основні напрями досліджень в 2016 р.:

фундаментальні дослідження:

встановлення закономірностей трансформації родючості кислих сірих лісових ґрунтів за тривалого антропогенного впливу та розробити наукові основи їх збалансованого використання;

• дослідження теоретичних особливостей структурних рівнів організації ясно-сірого лісового поверхнево оглеєного ґрунту залежно від тривалих антропогенних навантажень;

• розробка концептуальних заcад формування екологічно безпечних, адаптованих до мінливості клімату систем удобрення для забезпечення високого рівня біопродуктивності та родючості ґрунтів;

• розробка теоретичних підходів управління забур’яненістю посівів сільськогосподарських культур у системах екологічно безпечного землеробства; 

• розробка зональних науково обґрунтованих природоохоронних моделей основного обробітку ґрунту в умовах Західного регіону України;

• розробка наукових основ управління продуктивністю короткоротаційних сівозмін в умовах Карпатського регіону.

Основні напрями наукової діяльності відділу в 2017 р:

Фундаментальні дослідження

розробка концептуальних заcад формування екологічно безпечних, адаптованих до мінливості клімату систем удобрення для забезпечення високого рівня біопродуктивності та родючості ґрунтів;

• розробка теоретичних підходів управління забур’яненістю посівів сільськогосподарських культур у системах екологічно безпечного землеробства;

• розробка зональних науково обґрунтованих природоохоронних моделей основного обробітку ґрунту в умовах Західного регіону України;

• розробка наукових основ управління продуктивністю короткоротаційних сівозмін в умовах Карпатського регіону.

 У відділі землеробства і відтворення родючості ґрунтів були створені практичні розробки й видані науково-методичні та науково-практичні рекомендації та концепції:

2013 р.

Технології вирощування зернових і кормових культур, що забезпечують відтворення родючості осушуваних ґрунтів Західного регіону;

• Високопродуктивні зональні короткоротаційні сівозміни для агроформувань різного рівня інтенсивності Карпатського регіону;

• Використання протиерозійних заходів для охорони земель в Західному регіоні України;

• Технології управління родючістю кислих ґрунтів Західного Лісостепу і Передкарпаття України;

• Технологія вирощування гібридів кукурудзи в умовах Західного регіону.

2015 р.

Боротьба з бур’янами в посівах сільськогосподарських культур у Лісостепу Західному;

• Короткоротаційні сівозміни для Карпатського регіону;

• Захист схилових ґрунтів від ерозії та дефляції в Західному регіоні України; 

Зональні системи основного обробітку ґрунту для умов Карпатського регіону;

• Відкоректовані системи відтворення родючості ясно-сірих лісових поверхнево оглеєних ґрунтів Лісостепу Західного;

• Раціональні системи удобрення та способи збереження і підвищення родючості кислих ґрунтів Карпатського регіону;

• Біологізовані системи удобрення ефетивний шлях поліпшення родючості сірого лісового ґрунту в сучасних умовах сільськогосподарського виробництва;

Концепція збереження і підвищення родючості ясно-сірих лісових поверхнево оглеєних ґрунтів;

• Концепція застосування біологізованих і традиційних систем удобрення в короткоротаційних сівозмінах.

2016 р.

• Використання сидератів і соломи на добриво в сівозмінах Карпатського регіону.

 Розробки, опубліковані в  науково-інформаційному бюлетені завершених наукових розробок «Аграрна наука виробництву»:

2013 р.

Нові системи основного обробітку ґрунту в умовах Західного Лісостепу й Передкарпаття; 

• Ефективне використання еродованих та ерозійно-небезпечних земель.

2014 р.

Технологія використання органо-мінерального добрива на основі місцевих сировинних ресурсів.

2015 р.

Використання сидеральних культур у короткоротаційних сівозмінах;

• Системи короткоротаційних сівозмін для умов Західного Лісостепу;

• Спосіб регулювання рівня забур’яненості посівів.

2016 р.

• Науково обґрунтовані короткоротаційні сівозміни для Карпатського регіону;

• Технологія підвищення родючості та біопродуктивності кислих ясно-сірих лісових поверхнево оглеєних ґрунтів;

• Еколого-адаптивні технології збереження сталої родючості та охорони ясно-сірих лісових ґрунтів.

2017 р.

• Екологічно безпечні заходи боротьби зі шкідливою дією бур’янів у короткоротаційних сівозмінах.

За час існування лабораторія видала понад 1110 наукових праць, з них більше 67 науково-методичних рекомендацій, 2 монографії, захищено 4 докторських та 42 кандидатських дисертацій.

Науковці відділу приймали участь у Міжнародних науково-практична конференція «Новітні агротехнології: теорія та практика» Присвячена 95–річчю від дня заснування Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН (21 червня 2017 р., м. Київ) (Качмар О. Й., Вавринович О. В., Дубицька А. О., Дубицький О. Л., Щерба М. М.)

Всеукраїнська науково-практична конференція «Підвищення ефективності землеробства та збалансованого використання агроресурсів в умовах змін клімату» Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН України

(16 червня 2017 р., Шубків). (Качмар О. Й., Іванюк В. Я., Вавринович О. В.) Всеукраїнська наукова конференція «Оптимізація земельних угідь як основна складова їх ефективного використання» (8–9 червня 2017 р.  смт. Чабани) (Седіло Г. М., Качмар О. Й.).

 За період існування лабораторії створено ряд шкіл:

 школа проф. Козака Є. І. – концептуально розроблено системи удобрення сільськогосподарських культур у різних польових сівозмінах; нові форми мінеральних добрив; цеоліти як адсорбенти для зменшення вимивання поживних речовин з ґрунту; вивчено дію окремих елементів на ясно-сірих лісових ґрунтах за різних рівнів мінерального живлення; ефективність магнійвмісних та торфо-мінеральних добрив із використанням вуглеамонійних солей; ресурсоощаднуу систему удобрень з використанням проміжних сидератів; прийомів відтворення родючості ясно-сірого лісового ґрунту в екологічно збалансованій системі землеробства;

 школа проф. Дуки В. І. – концептуально обґрунтовано систему землеробства для Лісостепової зони західного регіону; смугову систему землеробства для передгірних та гірських районів Карпат; агротехнічні прийоми боротьби з ерозією ґрунтів; раціональну технологію освоєння осушених дерново-підзолистих, поверхнево-оглеєєних суглинкових із незадовільними водно-фізичними властивостями земель.

             

 

Поділитися

Інститут сільського господарства Карпатського регіону
Націона́льної акаде́мії агра́рних нау́к України
 вул. Грушевського, 5, с. Оброшине Пустомитівського р-ну Львівської обл., 81115, Україна.
 Тел. +38(032) 239-61-70   Факс +38 (032) 227-97-33   E-mail:  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.